Польсько-український щорічник OŚWIATOLOGIA/ОСВІТОЛОГІЯ

У статті здійснено аналіз феномену освітньої парадигми як філософської і як педагогічної категорії.
Зазначено вагомість освітніх парадигм для модернізації та розвитку освітньої сфери як каталізатора зрушень та якісних перетворень у ній.
Метою статті стало методологічне обґрунтування освітньої програми в контексті сучасних транс-формаційних перетворень у соціумі.
Зосереджено увагу на дефініціях «парадигма», «педагогічна парадигма», «освітня парадигма». Наведено дискурс науковців щодо зазначених понять та з’ясовано спільні та відмінні змістові відтінки між ними.
Виокремлено та згруповано різні типи освітніх парадигм в залежності від цілей, які вони несуть у своєму змісті.
До проведеного аналізу, зазначено, що освітня парадигма завжди, в будь-яку історичну епоху висту-пає в ролі парадигмальної ідеї розвитку освіти. Акцентовано на тому, що місія педагогіки полягає в змі-ні та динаміці освітньої парадигми, як такої, що надає підґрунтя інноваційним підходам щодо розвитку освітньої галузі, змісту та організації навчання і взаємодії основних суб’єктів освіти. 
Зауважено, що в педагогіці бракує метасистемних теорій, системи взаємоузгоджених понять і катего-рій, а натомість домінують емпіричні висновки.
Новою інноваційною освітньою парадигмою зазначено — синергетичну. Освіту можна вважати си-нергетичною системою, процеси самоорганізації якої цілком доцільно описати такими категоріями, як: біфуркації, флуктуації, аттрактори, дисипативні структури та ін. 
Зазначено, що розуміння синергетичної парадигми та взаємопов’язаних з нею методик є дискусійним полем. Доведено, що ця обставина призводить до перегляду усталених, традиційних уявлень про освіту, та є підґрунтям до якісних змін у її розвитку. 
Ключові слова: аттрактори; біфуркаційні стани; дисипативні структури; освітня парадигма; пара-дигма; синергетична методологія; синергетична парадигма освіти; флуктуації.

Література

• Батечко Н. Г. Акмесинергетична модель підготовки викладача вищої школи в умовах магістратури. Педагогічний процес. 2012. № 5. С. 14–23.

• Бермус А. Т. Контекст и структура парадигмального подхода в современной теории образования. URL: www.ebiblioteka.lt/resursai/Uzsienio%20leid (дата звернення: 15.03.2020).

• Бондаревская Е. В. Педагогика: личность в гуманистических теориях и системах воспитания. URL: https://www.pedagogika-cultura.ru/po-rubrikam-3/problemy-obrazovaniya-formirovanie-dukhovnosti-i-kultury/bondarevskaya-e-v-gumanitarnaya-metodologiya-nauki-o-vospitanii (дата звернення: 15.03.2020).

• Бордовська Н. В., Реан А. А. Педагогика : учебник для вузов. Санкт-Петербург : Питер, 2000. 304 с.

• Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. 376 с.

• Гофрон А. Різні погляди на Європу і проектування освітніх концепцій. Вища освіта України. 2005. № 1. С. 37–43.

• Дем’яненко Н. Педагогічна парадигма вищої школи України: генеза й еволюція. Філософія освіти. 2006. № 2 (4). С. 256–265.

• Зязюн І. А. Освітні парадигми та педагогічні технології у вимірах філософії освіти. Науковий вісник МДУ імені В. О. Сухомлинського. 2006. № 1.33. С. 22–26.

• Зязюн І. А. Філософія педагогічної ідеї : Монографія. Черкаси : Вид-во від ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2008. 608 с. 

• Кедров Б. М. О научных революциях. Наука и жизнь. 1975. № 10. С. 54.

• Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні — інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. Київ : Грамота, 2005. 448 с.

• Кремень В. Сучасний навчальний процес як синергетична система. Освітні реформи: місія, дійсність, рефлексія : монографія. Київ : ТОВ «Видавниче підприємство «Едельвейс», 2003. 460 с.

• Крисоватий А. Основні парадигми освіти та їх сутнісна характеристика. Психологія і суспільство. 2015. № 1. С. 114–121.

• Кун Т. Структура научных революций / Т. Кун : пер. с англ. (2-е изд.). Москва : Прогресс, 1997. 300 с.

• Огієнко О. І. Тенденції розвитку освіти дорослих у скандинавських країнах : Монографія / за ред. Н. І. Ничкало. Суми : Елада, 2008. 444 с.

• Освітологія: хрестоматія / укл.: В. О. Огнев’юк, С. О. Сисоєва. Київ : ВП «Едельвейс», 2013. 728 с.

• Платонов К. В. Краткий словарь системы психологических понятий (2-е изд., перер. и доп.). Москва : Высшая школа, 1984. 176 с.

• Предборська І. Філософські обриси сучасної освіти : монографія. Суми : ВТД «Університетська кни-га», 2006. 226 с.

• Романенко М. І. Освітня парадигма: генезис ідей та систем. Донецьк : Промінь, 2000. 160 с.

• Світлична В. В., Чистіліна Т. О. Освітній простір в умовах глобалізації: парадигмальний плюралізм і перспективи інтеграції. Гуманітарний часопис. 2013. № 2. С. 83–92.

• Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий. Москва : Народное образование, 2006. Т. 1. 845 с.

• Сисоєва С. О., Соколова І. В. Проблеми неперервної професійної освіти: тезаурус наукового дослі-дження. Київ : Видавничий Дім «ЕКМО», 2010. 362 с.

• Gnitecki I. Reformy w oswiacie-paradygmaty, strategie and uwarunrowania globalne. Encyklopedia Pedagogichna XXI wieku / red. nawkovy T. Pilch. Warschawa : Wyd. Akademichie «Zak». 2006. Tom V. Р. 104–105.

Текст статті (PDF)