Польсько-український щорічник OŚWIATOLOGIA/ОСВІТОЛОГІЯ

Владислав Блашяк 

НАЙБІЛЬШІ ЗАГАДКИ ПРИРОДИ — ВСЕСВІТ І МОЗОК

Ярослав Хархула 

ІНТЕГРАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ ХОСЕ ОРТЕГА-І-ГАССЕТА

Людмила Ракітянська 

ІСТОРІЯ СВІТОВОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА В КОНТЕКСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ЕМОЦІЙНОГО ТА РАЦІОНАЛЬНОГО

 
ОСВІТА В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Ніна Батечко, Микола Михайліченко 

ЕВОЛЮЦІЯ ОСВІТНІХ ПАРАДИГМ У СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ

Олексій Сисоєв 

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ГАЛУЗІ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО СТАЛОГО РОЗВИТКУ

 
ЕКОНОМІКА ОСВІТИ ТА УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ

Наталія Дічек 

СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ У ГАЛУЗІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Тетяна Скрипник, Данута Аль-Хамісі, Олена Мартинчук, Каріна Бірюкова

РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ УЧНІВ ІНКЛЮЗИВНИХ КЛАСІВ: РЕСУРСИ ТЕХНОЛОГІЇ «КЛАСНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»

 
СОЦІОЛОГІЯ ТА КУЛЬТУРОЛОГІЯ ОСВІТИ

Марчін Злочяк 

ВПЛИВ БАТЬКІВСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА НА РОЗВИТОК ДИТИНИ

Сильвія Ковальська 

ОСВІТНІ АСПЕКТИ НАВЧАННЯ БЕЗПРИТУЛЬНИХ

Ярослав Слуцький 

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД

Лєна Єджеяк 

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОФЕСІЙНИХ ПРАГНЕНЬ УЧНІВ ЛІЦЕЮ (ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВИПУСКНИХ ЕКЗАМЕНІВ НА ЗДОБУТТЯ ПОЛЬСЬКОГО І МІЖНАРОДНОГО АТЕСТАТІВ)

 ІНФОРМАТИЗАЦІЯ ОСВІТИ

Дорота Левандовська , Даніел Кожан 

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ДІЯЛЬНОСТІ ПЛОЦЬКИХ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ (НА ПРИКЛАДІ ПУБЛІЧНОГО ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ № 33 ІМЕНІ ЖАНА ВАНЬЄРА ТА ДОШКІЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ MAX У ПЛОЦЬКУ)

Стаття висвітлює основні ідеї польського професора Владислава Блашяка Вищої школи імені Павла Влодковича в Плоцьку щодо питання однієї із загадок Всесвіту — людського мозку, які були проголошені у 2019 р. в інавгураційному виступі.
Ця доповідь була виголошена перед ректором, членами Сенату, студентами Вищої школи і звернена до теми мозку людини та його функціонування. Автор поділився з присутніми своїми найновійшими дослі-дженнями, подав класифікації, наголосив на стрімкому розвитку технічного прогресу, який якнайтісніше пов’язаний зі структурою мозку.
У промові, яка є результатами наукових досліджень останніх десятиліть, професор вказує на роль ре-волюційних винаходів, які зіграли величезну роль у пришвидшенні розвитку досліджень еволюції Всесвіту та мозку. Одним із таких винаходів став телескоп. Що ж до мозку, то впровадження таких дослідницьких інструментів, як комп’ютерна томографія (1972), МРТ (магнітно-резонансна томографія ), а потім ЕЕГ (електроенцефалографія), ПЕТ (позитронно-емісійна томографія), MЕГ (магнітоенцефалографія) і, нещо-давні винаходи по відстеженню стану очей. Такі відкриття в науці змусили дослідника задуматися над пи-танням: чи справді вже тепер знання про мозок дозволяють нам зробити навчання ефективнішим? Однак вже зараз знання про мозок людини дозволяють нам краще зрозуміти учня.
Науковцем наведена класифікація дітей за віковими психологічними періодами, роботою нейронів голов-ного мозку. Вказано, що у віці 4–5 років найкраще розбудована мережа нейронів. Чотирилітня дитина є ма-лим генієм, коли на роботу мозку йде 50 % енергії, що отрумується з харчування. Період бунтуючого підлітка вирізняється дозріванням мозку, тобто процесами зміцнення між нейронами. У цей період у підлітка доміну-ють осередки емоцій, які з точки зору дорослих є непередбачуваними, такі, що інколи призводять до ризику.
Автор промови говорить про важливість знань у досягненнях нейроосвіти для того, щоб зрозуміти інколи чудні і найнесподіваніші для нас висловлювання наших учнів. Закликає до обов’язку у пильнуванні ре-зультатів найновіших досліджень над Всесвітом та над нашим мозком, бо своєю вчительською роботою освітяни робитимуть зміни в мізках своїх вихованців.
Ключові слова: Всесвіт і мозок; мозок людини; нейрони мозку; нейроосвіта; теорія Великого вибуху Бін-га Бенга.

References

• Błasiak, W. (2019). Największe zagadki natury — wszechświat i mózg (Wykład Inauguracyjny 2019). Szkoła Wyższa im. Pawła Włodkowica. https://www.wlodkowic.pl/3-news/newsflash/878-xxviii-inauguracja.html (pol).

• Darwin, K. (1859). O powstawaniu gatunków. Szwajcaria (pol).

• Dickinson, E. (1990). 100 wierszy: Emily Dickinson. Arka (pol).

• Kopernik, M. (1566). De Revolutionibus orbium coelestium, Libri VI. Henricpetrina (łacina).

Текст статті (PDF)

• Acevedo Guerra, J. (2014). Ortega, Renan y la idea de nación. Universitaria (es).

• Almeida Amoedo, M (2014). (coord.), A vida como Projecto — senda de José Ortega y Gasset. Universidade de Évora (es).

• Aranguren, J. L. (1958). La ética de Ortega. Taurus (es).

• Arias Argüelles-Meres, L. (2005). Buscando un Ortega desde dentro: Una nueva biografía sobre el filósofo que fue «un acontecimiento». Septem Ediciones (es).

• Assumção, J. (2012). Homem-massa. A filosofia de Ortega y Gasset e sua crítica à cultura massificada. Editora Bestiário / Fundación José Ortega y Gasset-Gregorio Marañón (por).

• Castelló Meliá, J. C. (2009). La hermenéutica narrativa de Ortega y Gasset. Comares (es).

• Cerezo Galán, P. (2011). José Ortega y Gasset y la razón práctica. Biblioteca Nueva / Fundación José Ortega y Gasset — Gregorio Marañón (es).

• Gabriel-Stheeman, L. (2000). Función retórica del recurso etimológico en la obra de José Ortega y Gasset.Toxosoutos (es).

• Gaos, J. (2013). Los pasos perdidos. Escritos sobre Ortega y Gasset. Biblioteca Nueva / Fundación José Ortega y Gasset-Gregorio Marañón (es).

• Gil Villegas, F. (1996). Los profetas y el mesías. Lukács y Ortega como precursores de Heidegger en el Zeitgeist de la modernidad (1900–1929). Fondo de Cultura Económica (es).

• Lasaga Medina, J. (2003). José Ortega y Gasset (1883–1955). Vida y filosofía. Biblioteca Nueva / Fundación José Ortega y Gasset (es).

• López Frías, F. (1985). Ética y política. En torno al pensamiento de José Ortega y Gasset. Promociones Publicitarias Universitarias (es).

• Monfort Prades, J. M. (2014). Filosofía de la cultura en Ortega y Gasset. Entrevistas con expertos. Editorial Académica Española (es).

• Ortega y Gasset, J. (1958). Obras completas, 6 tomos. Revista de Occidente (wszystkie przywołane w artykule pozycje tego autora zostały zaczerpnięte z niniejszej publikacji a przy każdej pozycji umieszczonej w bibliografii został wskazany rok wydania danej pozycji, a także numer tomu w którym się ona znajduje i zakres stron): Ortega y Gasset, J. (1906). La pedagogía del paisaje. T. 1, s. 53–57 (es).

• Ortega y Gasset, J. (1907). Sobre los estudios clásicos. T. 1, s. 63–67 (es).

• Ortega y Gasset, J. (1908). Asamblea para el progreso de las ciencias. T. 1, s. 99–110 (es).

• Ortega y Gasset, J. (1910). La pedagogía social como programa político. T. 1, s. 503–521 (es).

• Ortega y Gasset, J. (1911). Una respuesta a una pregunta. T. 1, s. 211–215 (es).

• Ortega y Gasset, J. (1914). Meditaciones del Quijote. T. 1, s. 309–400 (es).

• Romano, V. (1976). José Ortega y Gasset, publicista. Akal (es).

• San Martín, J. (2012). La fenomenología de Ortega y Gasset. Biblioteca Nueva / Fundación José Ortega y Gasset (es).

• Silver, P. W. (1978). Fenomenología y razón vital: Génesis de Meditaciones del Quijote de Ortega y Gasset. Alianza (es).

• Valero Lumbreras, Á. (2013). José Ortega y Gasset, diputado. De los Diputados (es).

Текст статті (PDF)

У статті викладено результати аналізу історії музичного мистецтва у контексті взаємозв’язку емоційного й раціонального. Показано, що вся історія еволюційного розвитку світового музичного мис-тецтва є процесом складного, діалектичного взаємозв’язку емоційного й раціонального, детермінованого панівним філософським світоглядом конкретно-історичної епохи, що визначало змінюваність мистець-ких пріоритетів, їх емоційно-інтелектуальну збалансованість або розмежування з домінуванням раціо-нально-опосередкованого чи емоційно-чуттєвого. Встановлено, що для первісної культури характерна синкретичність міфологічно-світоглядних уявлень первісної людини, що знайшло відбиток у фольклорній традиції; в осягненні мистецтва Античності давньогрецькими мислителями перевага надавалась розу-му, що відповідало раціональній, філософсько-світоглядній орієнтації тодішнього суспільства; в епоху Се-редньовіччя ця тенденція закріпилась у теолого-раціоналістичних пошуках «отців церкви», що знайшло відбиток у різних жанрах церковної музики — релігійної, аскетично спрямованої, суворо регламентованої, емоційно обмеженої; для музичного мистецтва епохи Відродження, сповненого віри в необмежені можли-вості гармонічного розвитку людини, характерна єдність й збалансованість емоційного й інтелекту-ального; мистецтво епохи Нового часу позначилося появою нових художніх напрямів, серед яких — бароко й класицизм. Барочна концепція музичного мистецтва співзвучна традиції епохи Відродження у розумінні головного призначення мистецтва відображати чуттєвість реального світу; мистецтво класицизму підпорядковане суворій регламентації, зверненням до людського розуму, а не до почуттів, воно ґрунту-ється на «раціоналізмі», панівному на той час філософському світогляді; гармонійне поєднання емоційно-особистісних переживань із глибоким інтелектуальним осмисленням життя становить провідну рису мистецтва романтичної доби; у сучасній музичній культурі спостерігається тенденція посилення раці-онального начала.
Ключові слова: емоційне та раціональне; конкретно-історична епоха; музичне мистецтво.

Література

• Адорно Т. В. Избранное: Социлогия музыки. Москва – СПб : Университетская книга, 1999. 445 с.

• Асафьев Б. В. Музыкальная форма как процесс. Ленинград, 1963. 378 с.

• Выготский Л. С. Психология искусства. 3-е изд. Москва : Искусство, 1986. 573 с.

• Интонация как смысловая первооснова музыки. Базисные виды и формы музыкальных высказываний, их эмоционально-психологический подтекст. Психология музыкальной деятельности: теория и практика : учеб. пособие для студ. муз. фак. высш. пед. учеб. заведений / Кирнарская Д. К. и др. Москва : Издательский центр «Академия», 2003. С. 102–110.

• Іваницький А. І. Хрестоматія з українського музичного фольклору : навчальний посібник. Вінниця : НОВА КНИГА, 2008. 520 с.

• Конен В. История зарубежной музыки. Вып. 3. Москва : Музыка, 1981. 534 с.

• Костюк А. Г. О теории музыкального восприятия. Музыкальное восприятие как предмет комплексно-го исследования : сборник статей. Киев, 1986. С. 7–17.

• Кудряшов А. Ю. Теория музыкального содержания. Художественные идеи европейской музыки XVII – XX вв. : учебное пособие. Санкт-Петербург : Издательство «Лань», 2006. 432 с.

• Лященко І. С. Взаємодія масової та елітарної культури в музичній освіті. Музична освіта: філософ-ський, мистецтвознавчий та педагогічний наголоси : монографія / за ред. Н. А. Овчаренко, Я. В. Шрамка. Кривий Ріг, 2018. С. 30–51.

• Медушевский В. В. Интонационная форма музыки: исследование. Москва : Издательское объединение «Композитор», 1993. 262 с.

• Никеева И. А., Фаттахова Л. Р. История музыки : учеб. пособ. Омск : Омский гос. ун-т, 2004. 84 с.

• Петрушин В. И. Музыкальная психология : учеб. пособ. для студ. Москва : Владос, 1997. 384 с.

• Проців Л. Й. Музична педагогіка в Україні: зустрічі в історії. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі : науковий журнал. 2017. № 2. С. 73–78.

• Ражников В. Г. Динамика художественного сознания в музыкальном обучении : диссертация в форме научного доклада д-ра пед. наук. Москва, 1993. 70 с.

• Рева В. П. Интонационное погружение как индивидуальная слушательская стратегия эстетического восприятия музыки. Музыкальное искусство и образование. 2014. № 2. С. 26–40.

• Рева В. П. Музыкальное восприятие как самопознаине личности. Музыкальное искусство и образова-ние. 2013. № 1. С. 64–70.

• Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька : навчальний посібник. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. 360 с.

• Скребков С. С. Художественные принципы музыкальных стилей. Москва : Музыка, 1973. 447 с.

• Теплов Б. М. Избранные труды : в 2-х т. Т. 1. Москва : Педагогика, 1985. 328 с.

• Торопова А. В. Психология музыкального образования и развитие личности (методологический аспект). Вестник МГУКИ. 2008. № 5. С. 200–204.

• Холопова В. Н. Музыка как вид искусства : учебное пособие. Санкт-Петербург : «Лань», 2000. 320 с.

• Шестаков В. П. От этоса к афекту. История музыкальной эстетики от античности до XVIII века. Исследование. Москва : Музыка, 1975. 351 с.

Текст статті (PDF)

У статті здійснено аналіз феномену освітньої парадигми як філософської і як педагогічної категорії.
Зазначено вагомість освітніх парадигм для модернізації та розвитку освітньої сфери як каталізатора зрушень та якісних перетворень у ній.
Метою статті стало методологічне обґрунтування освітньої програми в контексті сучасних транс-формаційних перетворень у соціумі.
Зосереджено увагу на дефініціях «парадигма», «педагогічна парадигма», «освітня парадигма». Наведено дискурс науковців щодо зазначених понять та з’ясовано спільні та відмінні змістові відтінки між ними.
Виокремлено та згруповано різні типи освітніх парадигм в залежності від цілей, які вони несуть у своєму змісті.
До проведеного аналізу, зазначено, що освітня парадигма завжди, в будь-яку історичну епоху висту-пає в ролі парадигмальної ідеї розвитку освіти. Акцентовано на тому, що місія педагогіки полягає в змі-ні та динаміці освітньої парадигми, як такої, що надає підґрунтя інноваційним підходам щодо розвитку освітньої галузі, змісту та організації навчання і взаємодії основних суб’єктів освіти. 
Зауважено, що в педагогіці бракує метасистемних теорій, системи взаємоузгоджених понять і катего-рій, а натомість домінують емпіричні висновки.
Новою інноваційною освітньою парадигмою зазначено — синергетичну. Освіту можна вважати си-нергетичною системою, процеси самоорганізації якої цілком доцільно описати такими категоріями, як: біфуркації, флуктуації, аттрактори, дисипативні структури та ін. 
Зазначено, що розуміння синергетичної парадигми та взаємопов’язаних з нею методик є дискусійним полем. Доведено, що ця обставина призводить до перегляду усталених, традиційних уявлень про освіту, та є підґрунтям до якісних змін у її розвитку. 
Ключові слова: аттрактори; біфуркаційні стани; дисипативні структури; освітня парадигма; пара-дигма; синергетична методологія; синергетична парадигма освіти; флуктуації.

Література

• Батечко Н. Г. Акмесинергетична модель підготовки викладача вищої школи в умовах магістратури. Педагогічний процес. 2012. № 5. С. 14–23.

• Бермус А. Т. Контекст и структура парадигмального подхода в современной теории образования. URL: www.ebiblioteka.lt/resursai/Uzsienio%20leid (дата звернення: 15.03.2020).

• Бондаревская Е. В. Педагогика: личность в гуманистических теориях и системах воспитания. URL: https://www.pedagogika-cultura.ru/po-rubrikam-3/problemy-obrazovaniya-formirovanie-dukhovnosti-i-kultury/bondarevskaya-e-v-gumanitarnaya-metodologiya-nauki-o-vospitanii (дата звернення: 15.03.2020).

• Бордовська Н. В., Реан А. А. Педагогика : учебник для вузов. Санкт-Петербург : Питер, 2000. 304 с.

• Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. 376 с.

• Гофрон А. Різні погляди на Європу і проектування освітніх концепцій. Вища освіта України. 2005. № 1. С. 37–43.

• Дем’яненко Н. Педагогічна парадигма вищої школи України: генеза й еволюція. Філософія освіти. 2006. № 2 (4). С. 256–265.

• Зязюн І. А. Освітні парадигми та педагогічні технології у вимірах філософії освіти. Науковий вісник МДУ імені В. О. Сухомлинського. 2006. № 1.33. С. 22–26.

• Зязюн І. А. Філософія педагогічної ідеї : Монографія. Черкаси : Вид-во від ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2008. 608 с. 

• Кедров Б. М. О научных революциях. Наука и жизнь. 1975. № 10. С. 54.

• Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні — інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. Київ : Грамота, 2005. 448 с.

• Кремень В. Сучасний навчальний процес як синергетична система. Освітні реформи: місія, дійсність, рефлексія : монографія. Київ : ТОВ «Видавниче підприємство «Едельвейс», 2003. 460 с.

• Крисоватий А. Основні парадигми освіти та їх сутнісна характеристика. Психологія і суспільство. 2015. № 1. С. 114–121.

• Кун Т. Структура научных революций / Т. Кун : пер. с англ. (2-е изд.). Москва : Прогресс, 1997. 300 с.

• Огієнко О. І. Тенденції розвитку освіти дорослих у скандинавських країнах : Монографія / за ред. Н. І. Ничкало. Суми : Елада, 2008. 444 с.

• Освітологія: хрестоматія / укл.: В. О. Огнев’юк, С. О. Сисоєва. Київ : ВП «Едельвейс», 2013. 728 с.

• Платонов К. В. Краткий словарь системы психологических понятий (2-е изд., перер. и доп.). Москва : Высшая школа, 1984. 176 с.

• Предборська І. Філософські обриси сучасної освіти : монографія. Суми : ВТД «Університетська кни-га», 2006. 226 с.

• Романенко М. І. Освітня парадигма: генезис ідей та систем. Донецьк : Промінь, 2000. 160 с.

• Світлична В. В., Чистіліна Т. О. Освітній простір в умовах глобалізації: парадигмальний плюралізм і перспективи інтеграції. Гуманітарний часопис. 2013. № 2. С. 83–92.

• Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий. Москва : Народное образование, 2006. Т. 1. 845 с.

• Сисоєва С. О., Соколова І. В. Проблеми неперервної професійної освіти: тезаурус наукового дослі-дження. Київ : Видавничий Дім «ЕКМО», 2010. 362 с.

• Gnitecki I. Reformy w oswiacie-paradygmaty, strategie and uwarunrowania globalne. Encyklopedia Pedagogichna XXI wieku / red. nawkovy T. Pilch. Warschawa : Wyd. Akademichie «Zak». 2006. Tom V. Р. 104–105.

Текст статті (PDF)

У статті обґрунтовано нагальну потребу модернізації професійної підготовки майбутніх фахівців, зо-крема економістів, у контексті завдань глобального сталого розвитку; обґрунтування здійснене на осно-ві аналізу проблем глобального сталого розвитку, завдань, які повстали перед освітою як вагомим чинни-ком, що впливає на сталий розвиток.
У науковому аналізі проблеми показано, що при висвітленні порушеної проблеми автори найчастіше зосереджують увагу на екологічних і ресурсно-економічних питаннях, інколи на демографічних чинниках.
Зважаючи на виняткову важливість еколого-економічних аспектів, до чинників, які впливають на глобаль-ний сталий розвиток, автор відносить: діяльність інституту освіти, реалізацію ним своєї провідної ви-переджальної превентивної функції — підготовки фахівців до дотримання принципів забезпечення стало-го розвитку у своїй професійній діяльності. Освіта є вагомим потенціалом сталого розвитку суспільства.
Її роль полягає у прогнозуванні, формуванні та розвитку впродовж життя професійної компетентності майбутніх фахівців, виробленні енергоефективного стилю професійної діяльності. Значною мірою це сто-сується професійної підготовки фахівців для економічної галузі, оскільки більшість глобальних екологічних проблем, які гальмують сталий розвиток, мають економічне коріння. За таких умов виникає необхідність модернізації професійної підготовки фахівців, зокрема економістів, у контексті завдань глобального ста-лого розвитку.
Зроблено висновок, що вирішення завдань глобального сталого розвитку в освіті повинно включати: розвиток екологічної культури учнів та студентів, екологізацію навчальних курсів у закладах середньої й вищої освіти, у системі післядипломної освіти фахівців; вивчення майбутніми фахівцями новітніх тех-нологій й методів запобігання й попередження екологічних катастроф; запровадження нових напрямів професійної підготовки фахівців; запровадження підготовки фахівців з циркулярної економіки (зеленої еко-номіки, економіки замкненого циклу) в Україні.
Ключові слова: глобальний сталий розвиток; освіта для сталого розвитку; фахівці для економічної галузі; фахівці з циркулярної економіки.

Література

• Бордюг Н. С. Методичні та змістовні аспекти навчання фахівців екологічного спрямування в системі післядипломної освіти. Зб. наук. пр. [Херсон. держ. ун-ту]. Педагогічні науки / Херсон. держ. ун-т. 2019. № 87. С. 90–93. URL: https://ps.journal.kspu.edu/index.php/ps/article/ view/4234/3728 (дата звернення: 15.06.2020).

• Бусарєв Д. В. Сталий розвиток: історичні аспекти та сучасні виклики. Причорномор. економ. студії. 2018. № 36 (1). С. 34–38. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bses_2018_36%281%29__9 (дата звернення: 15.06.2020).

• Греськів О. Б. Сталий розвиток соціально-економічних систем. Вісн. Харків. нац. аграр. ун-ту. Серія : Економічні науки : зб. наук. пр. / Харків. нац. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. Харків. 2018. № 1. С. 184–188. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vkhnau_ekon_2018_1_22 (дата звернення: 15.06.2020).

• Зайцев В. С. Сталий розвиток персоналу промислових підприємств: проблеми та рішення. Економ. вісн. Донбасу. 2019. № 2. С. 206–214. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecvd_2019_2_28 (дата звернення: 15.06.2020).

• Коренева І. М. Освіта для сталого розвитку: реалії України. Вісн. Глухів. нац. пед. ун-ту ім. Олександра Довженка. Педагогічні науки : зб. наук. пр. / Глухів. нац. пед. ун-т ім. Олександра Довженка. Глухів. 2018 а. № 1. С. 17–25. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vgnpu_2018_1_4 (дата звернен-ня: 15.06.2020).

• Коренева І. М. Феномен «Освіта для сталого розвитку»: сутність та сучасні особливості концепту. Укр. пед. журн. = Ukrainian educational Journal. 2018 б. № 2. С. 113–123. URL: http://nbuv.gov. ua/UJRN/ukrpj_2018_2_16 (дата звернення: 15.06.2020).

• Про Стратегію сталого розвитку «Україна — 2020» : Указ Президента України від 12.01.2015 № 5/2015. Урядовий кур’єр. 2015. № 6.

• Радкевич В. Роль професійної освіти в реалізації цілей сталого розвитку суспільства. Проф. освіта. 2019. № 1. С. 5–8.

• Стратегия ЕЭК ООН для образования в интересах устойчивого развития. Адуктар. 2005. № 2 (5). С. 30−35.

• Цілі сталого розвитку: Україна. Національна доповідь. Міністерство економічного розвитку і торгів-лі. Sustainable development GOALS. 2017. 176 с.

• The Earth Summit. The United Nations Conference on Environment and Development (UNCED) / introd. and commentary by Stanley P. Johnson. London : Graham and Trotman. 1992. 532 p.

• Roadmap for Implementing the Global Action Programme on Education for Sustainable Development. URL: http://unesdoc.unesco.org/images/0023/002305/230514e.pdf (request date: 25.09.2020).

Текст статті (PDF)

У статті запропоновано авторську версію історико-генетичного аналізу державної політики неза-лежної України у галузі загальної середньої освіти. Головним інструментом-методом став історіографіч-ний аналіз дібраних документальних, архівних, наукових, соціологічних джерел, відрефлексованих на основі історико-генетичного підходу у сув’язі з такими методами, як системний аналіз, що дає змогу забезпе-чити вивчення освітньої політики в її цілісності, порівняльний підхід, покладений в основу інтерпретації змін освітньої політики.
У часовій тяглості перших 15 років незалежності відображено розгортання державної освітньої полі-тики щодо реформування шкільної освіти України крізь діяльність МОН України. Цілі дослідження — на під-ставі дискурсивного аналізу масиву документальних і наукових джерел обґрунтувати провідні страте-гії і тактичні кроки, програми з їх імплементації у практику середньої школи. Обґрунтовано авторське визначення поняття «тенденція в освітній політиці держави» і його відмінності від поняття «напрям освітньої політики»; уточнено «поняття освітня політика держави».
Доведено, що зміни стратегічних цілей в освіті є наслідком зміни політичного курсу країни. Тому перша ключова стратегія України в освіті із здобуттям суверенітету спрямовувалася на розбудову національ-ної державності, а розвиток шкільної освіти, як і освітньої галузі у цілому, вмотивовано набув націєтвор-чого спрямування. Стратегія і тактичні завдання з її реалізації були проголошені у такому першому важ-ливому документі, як «Державна національна програма «Освіта» : Україна ХХІ століття» (1993). Переважна більшість закладених у ній ідей щодо розвитку національної школи не втратили значення й донині. Хоча фінансово-економічні труднощі перехідного періоду в Україні у 1990-і роки не дали змоги реалізувати за-плановані зміни, що за дослідженнями зарубіжних учених є поширеним явищем й у світовому вимірі освітніх реформ (P. Burch (2007), N. D. Jei (2016), F. Nordin (2017), документи Європейської Комісії (2012), однак націо-нальний вектор розвитку освіти утвердився в Україні.
Розкрито формування на межі віків і прийняття наступної стратегії розвитку української освіти, утому числі і шкільної — це євроінтеграційний політичний напрям розвитку країни, а отже і її освітньої галузі. Ця стратегія була сформульована у наступному важливому документі — Національній доктрині розвитку освіти «Україна у ХХІ столітті» (2001). Спроектовані напрями здійснення реформ у напрямі євро-інтеграції поєднувалися з гуманістичною стратегічною лінією на розвиток людини як найвищої цінності суспільства, а науки і освіти — як рушіїв національного суспільного прогресу.
Ключові слова: державна освітня політика; євроінтеграційна освітня політика; національна школа; Україна; шкільна освіта.

Література

• Андрущенко В. П. Освітня політика в умовах входження України в Європейський простір. 2014. URL: http://dspace.khntusg.com.ua/bitstream/123456789/942/1/3.pdf (дата звернення: 15.02.2020).

• Гальперіна В., Савельєв В. Освітня політика. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В. Г. Кремень. Київ : Юрінком Інтер, 2008.

• Грень Л. М. Державна політика в галузі управління сферою професійно-технічної освіти: характерис-тика змісту та обґрунтування напрямів. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія : Держ. управління. 2019. № 4. Т. 30 (69). С. 47–54.

• Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). Освіта. 1993. № 44–46. С. 1–13.

• Державна програма «Вчитель». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/379-2002-%D0%BF#Text (дата звернення: 15.02.2020).

• Дічек Н. П. Тенденції шкільної освітньої політики в Україні у перше десятиріччя незалежності. Педагогіка і психологія. Вісник НАПН України. 2019 а. Вип. 2. С. 72–86.

• Дічек Н. П. Освітня політика в суверенній Україні й індивідуалізація шкільної освіти. Процеси дифе-ренціації в шкільній освіті незалежної України (історико-аналітичний аспект) / Нац. акад. пед. наук України, Ін-т педагогіки НАПН України ; авт. кол. : Н. П. Дічек, Н. Б. Антонець, Н. М. Гупан, А. А. Загородня, Т. І. Куліш, С. М. Шевченко ; за заг. ред. док. пед. наук, проф. Н. П. Дічек. Київ, 2019 б. С. 7–36.

• Інформаційний збірник Міністерства народної освіти УРСР. 1991. № 6.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2002. № 2.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2002. № 4.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2002. № 7.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2002. № 8–9.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2003. № 11.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2003. № 15–16.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2004. № 1–2.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2004. № 10.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2004. № 19–20.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 1992. № 17–18.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 1993. № 14.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 1993. № 8.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 1994. № 8.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 1995. № 24.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 1995. № 4.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 1996. № 17–18.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 1997. № 24.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 2000. № 19.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 2000. № 21.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 2000. № 22.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 2000. № 23.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 2001. № 13.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 2001. № 7.

• Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 2004. № 23–24.

• Кремень В. Г. Про стан освіти в Україні та Національну доктрину її розвитку. ІІ Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. Київ, ЗАТ «Нічлава». 2001. 232 с.

• Луговий В. Державна освітня політика. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В. Г. Кремень. Київ : Юрінком Інтер, 2008.

• Мова і мовознавство в духовному житті суспільства : Монографія. Київ : Вид дім Д. Бураго. 2007. 352 с. URL: http://www.inmo.org.ua/assets/files/Mova%20i%20movoznavstvo%20v%20 duhovnomu%20jhytti%20suspilstva.pdf (дата звернення 15.02.2020).

• Національна доктрина розвитку освіти «Україна в ХХІ столітті». Освіта. 2002. Січень. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/347/2002#Text (дата звернення 15.02.2020).

• Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні / Нац. акад. пед. наук України ; [редкол. : В. Г. Кремень (голова), В. І. Луговий (заст. голови), А. М. Гуржій (заст. голови), О. Я. Савченко (заст. голови)] ; за заг. ред. В. Г. Кременя. Київ, 2016. 224 с.

• Про загальну середню освіту : Закон Верховної Ради України від 13.05.1999 № 651-XIV. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-14#Text (Закон втратив чинність на підставі Закону № 463-IX від 16.01.2020}) (дата звернення: 15.02.2020).

• Про Концепцію загальної середньої освіти (12-річна школа) : Постанова Колегії МОН України, Президії АПН України від 22.11.01 р. № 12/5-2. URL: http://ru.osvita.ua/legislation/Ser_ osv/2712/ (дата звернення: 15.02.2020).

• Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної при-родничо-математичної освіти на період до 2015 р. : Розпорядження КМ України від 27.02.2010 р. № 1720-р (втратило чинність на підставі Постанови КМ № 71 (71-2014-п) від 05.03.2014). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1720-2010-%D1%80#Text (дата звернення: 15.02.2020).

• Сисоєва С. О. Освітні реформи: освітологічний контекст. Теорія і практика управління соціальними системами. 2013. № 3. С. 44–54. URL: file:///C:/Users/111/Downloads/Tipuss_2013_3_7.pdf (дата звернення: 15.02.2020).

• Соціальна ситуація в Україні: особливості відображення трансформаційних процесів у громадській думці (2014–2018) : довідник / М. М. Слюсаревський та ін. Київ, Талком, 2019. 271 с.

• Шульга Н. Д. Стратегія розвитку освіти як інструмент державної освітньої політики в Україні. Державне управління та місцеве самоврядування. 2015. № 4 (27). URL: http://www.dridu. dp.ua/vidavnictvo/2015/2015_04(27)/12.pdf (дата звернення: 15.02.2020).

• Шульга Н. Д. Характеристика базових понять феномена «державна освітня політика». Теорія та прак-тика державного управління. 2015. № 2 (49). С. 1–7. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2015-2/doc/2/04.pdf (дата звернення: 15.02.2020).

• Burch P. Educational Policy and Practice From Perspective of Institutional Theory: Crafting a Wider Lens. Educational Researcher. 2007. № 2 / 36. pp. 84–95. URL: https://www.jstor.org/stable/pdf/4621078. pdf (request date: 08.08.2020). https://doi.org/10.3102/0013189X07299792.

• Burnett N. International Education Policies, Issues, and Challenges. In: Education, Learning, Training: Critical Issues for Development, International Development Policy series. Graduate Institute Publications, Brill-Nijhoff, 2014. No 5. pp. 27–36. URL: https://journals.openedition.org/poldev/1770 Education Policy and Planning, UNESCO. 2019. URL: https://en.unesco.org/themes/education-policy-planning (дата звернення: 01.02.2020).

• Jie Ng. D. Towards a Framework of Education Policy Analysis. 2016. URL: https://www.headfoundation.org/ papers/2016_-_5)_Towards_a_Framework_of_Education_Policy_Analysis_.pdf (дата звернен-ня: 08.02.2020).

• Nordin A., Wahlström N. Exploring European Education Policy through the Lens of Dewey’s Democracy and Education. European Journal of Pragmatism and American Philosophy. 2016. No VIII-1. URL: https://journals.openedition.org/ejpap/439#tocto1n8 (дата звернення: 08.02.2020).

• Viennet R., Pont B. Education Policy Implementation: a Literature Review and Proposed Framework. OECD Education Working Paper. 2017. No. 162 URL: http://www.oecd.org/officialdocuments/publicdis playdocumentpdf/?cote=EDU/WKP(2017)11&docLanguage=En (дата звернення: 08.02.2020).

Текст статті (PDF)

Література

• Гоулман Д. Емоційний інтелект. Харків : Вид-во «Віват», 2018. 512 с.

• Мартинчук О. В. Підготовка фахівців зі спеціальної освіти до професійної діяльності в інклюзивному освітньому середовищі. Київ : Центр учбової літератури, 2018. 430 с.

• Скрипник Т. В. Стратегії класного менеджменту для інклюзивного простору. Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки) : збірник наукових праць. 2017. № 9. С. 215–223.

• Тэнкерслей Д., Брайкович С., Хандзар С. Инструмент профессионального развития для улучше-ния качества работы педагогов начальной школы. Венгрия : International STEP by STEP Аssociation, 2010. 100 с.

• Akalin S., Sucuoglu B. Effects of classroom management intervention based on teacher training and performance feedback on outcomes of teacher-student dyads in inclusive. Kuram ve Uygulamada Egitim Bilimleri. 2015. № 15 (3). pp. 739–758. https://doi.org/10.12738/estp.2015.3.2543

• Al-Khamisy D. Supporting the student at risk of dyslexia in school according to the dialogue model. Polish school experiences. International Technology, Education and Development. Conference Proceedings. 2017. pp. 3432^3438. https://doi.org/10.21125/inted.2017.0860

• Bar-On R. The Bar-On model of emotional-social intelligence (ESI). Psicothema. 2006. № 18. pp. 1–28. PMID: 17295953

• Bay D. N. Investigation of the relationship between self-efficacy belief and classroom management skills of preschool teachers with other variables. International Electronic Journal of Elementary Education. 2020. № 12 (4). pp. 335–348. https://doi.org/10.26822/iejee.2020459463

• Chopra P. K., Kanji G. K. Emotional intelligence: A catalyst for inspirational leadership and management excellence. Total Quality Management and Business Excellence. 2010. № 21 (10). pp. 971–1004. https://doi.org/10.1080/14783363.2010.487704

• Classroom climate and children’s academic and psychological wellbeing: A systematic review and meta-analysis / M.-T. Wang et al. Developmental Review. 2020. https://doi.org/10.1016/j. dr.2020.100912

• Classroom organization and teacher stress predict learning motivation in kindergarten children / E. Pakarinen. European Journal of Psychology of Education. 2010. № 25 (3). рр. 281–300. https:// doi.org/10.1007/s10212-010-0025-6

• Costa A., Faria L. The impact of emotional intelligence on academic achievement: A longitudinal study in Portuguese secondary school. Learning and Individual Differences. 2015. № 37. pp. 38–47. https:// doi.org/10.1016/J.LINDIF.2014.11.011

• Denervaud S., Mumenthaler C., Gentaz E., Sander D. Emotion recognition development: Preliminary evidence for an effect of school pedagogical practices. Learning and Instruction. 2020. № 69. https://doi.org/10.1016/j.learninstruc.2020.101353

• Djigić G., Stojiljkovic S. Protocol for classroom management styles assess-ment designing. Procedia-Social and Behavioral Sciences. 2012. № 45. рр. 65–74. https://doi.org/10.1016/j.sbspro.2012.06.543

• Does the Incredible Years Teacher Classroom Management programme improve child–teacher relationships in childcare centres? A 1-year universal intervention in a Norwegian community sample / Н. Н. Tveit et al. European Child & Adolescent Psychiatry. 2020. № 29. рр. 625–636. https://doi. org/10.1007/s00787-019-01387-5

• Drigas A. S., Papoutsi C. A New Layered Model on Emotional Intelligence. Behavioral Sciences. 2018. № 8 (5). https://doi.org/10.3390/bs8050045

• Effective classroom management: A study in three public junior high schools / M. Muspawi et al. International Journal of Scientific and Technology Research. 2019. № 8 (12). рр. 575–580. Corpus ID: 213916506

• Emotional intelligence: Its relationship to stress, coping, Well-being and professional performance in nursing students / J. Por et al. Nurse Education Today. 2011. № 31. рр. 855–860. https://doi.org/10.1016/j. nedt.2010.12.023

• García-Sancho E., Salguero J. M., Fernández-Berrocal P. Relationship between emotional intelligence and aggression: A systematic review. Aggression and Violent Behavior. 2014. № 19. рр. 584–591. https://doi.org/10.1016/j.avb.2014.07.007

• Geetha K., Komalavalli T. Emotional intelligence in relation to stress management of higher secondary students. International Journal of Psychosocial Rehabilitation. 2020. № 24 (10). pр. 1243–1250. https://doi.org/10.37200/IJPR/V24I10/PR300146

• Hen M., Goroshit M. Academic Procrastination, Emotional Intelligence, Academic Self-Efficacy, and GPA: A Comparison Between Students With and Without Learning Disabilities. Journal of Learning Disabilities. 2014. № 47 (2). рр. 116–124. https://doi.org/10.1177/0022219412439325

• Hoffmann J. D., Brackett M. A., Bailey C. S., Willner C. J. Teaching emotion regulation in schools: Translating research into practice with the RULER approach to social and emotional learning. Emotion (Washington, D. C.). 2020. № 20 (1). рр. 105–109. https://doi.org/10.1037/emo0000649

• Martins A., Ramalho N., Morin E. A comprehensive meta-analysis of the relationship between emotional intelligence and health. Personality and Individual Differences. 2010. № 49. рр. 554–564. https:// doi.org/10.1016/j.paid.2010.05.029

• Mavroveli S., Sánchez-Ruiz M. J. Trait emotional intelligence influences on academic achievement and school behaviour. The British Journal of Educational Psychology. 2011. № 81. рр. 112–134. https://doi. org/10.1348/2044-8279.002009

• Measuring Effective Teacher-Student Interactions From a Student Perspective: A Multi-Level Analysis / J. T. Downer et al. Journal of Early Adolescence. 2015. № 35 (5–6). рр. 722–758. https://doi. org/10.1177/0272431614564059

• Miller R. S., Wang M.-T. Cultivating Adolescents’ Academic Identity: Ascertaining the Mediating Effects of Motivational Beliefs Between Classroom Practices and Mathematics Identity. Journal of Youth and Adolescence. 2019. № 48 (10). рр. 2038–2050. https://doi.org/10.1007/s10964-019-01115-x

• Moeller R. W., Seehuus M., Peisch V. Emotional Intelligence, Belongingness, and Mental Health in College Students. Frontiers in Psychology. 2020. № 11 (93). https://doi.org/10.3389/fpsyg.2020.00093

• Parker J. D., Saklofske D. H., Keefer K. V. Giftedness and academic success in college and university: Why emotional intelligence matters. Gifted Education International. 2016. № 33 (2). рр. 182–194. https://doi.org/10.1177/0261429416668872

• Relationships of personality, affect, emotional intelligence and coping with student stress and academic success: Different patterns of association for stress and success / D. H. Saklofske et al. Learning and Individual Differences. 2012. № 22. рр. 251–257. https://doi.org/10.1016/j.lindif.2011.02.010

• Sadik F., Akbulut T. An Evaluation of Classroom Management Skills of Teachers at High Schools (Sample from the City of Adana). Procedia — Social and Behavioral Sciences. 2015. № 191. рр. 208–213. https://doi.org/10.1016/j.sbspro.2015.04.539

• The relationship between trait emotional intelligence and creativity across subject domains / M. J. Sanchez-Ruiz et al. Motivation and Emotion. 2011. № 35. рр. 461–473. https://doi.org/10.1007/s11031-011-9227-8

• The role of teacher’s emotional intelligence for efficacy and classroom management / S. Valente et al. Ces Psicol. 2020. рр. 17–31. https://doi.org/10.21615/cesp.13.2.2

• Trait Emotional Intelligence and Young Adolescents’ Positive and Negative Affect: The Mediating Roles of Personal Resilience, Social Support, and Prosocial Behavior / J. Zhao et al. Child Youth Care Forum. 2020. № 49. рр. 431–448. https://doi.org/10.1007/s10566-019-09536-2

• Vesely A. K., Saklofske D. H., Nordstokke D. W. EI training and pre-service teacher wellbeing. Personality and Individual Differences. 2014. № 65. рр. 81–85. https://doi.org/10.1016/j.paid.2014.01.052

• Wolff C. E., Jarodzka H., Boshuizen H. P. Classroom Management Scripts: a Theoretical Model Contrasting Expert and Novice Teachers’ Knowledge and Awareness of Classroom Events. Educational Psychology Review. 2020. https://doi.org/10.1007/s10648-020-09542-0

Текст статті (PDF)

Запропонована стаття підкреслює важливу роль сім’ї в житті дитини, де сім’я є природнім середови-щем, що сприяє правильному розвитку дитини. Це пов’язано з можливістю надання їй належного догляду, а також задоволення її найважливіших потреб. Сім’я також має великий вплив на формування та станов-лення дитини, її особистості, поглядів та підходу до світу.
Метою статті передбачено показати роль батьківських установок та їх вплив на розвиток особис-тості дитини. Теоретична частина пояснює поняття ставлення до особистості, поняття сім’ї, бать-ківське ставлення до особистості. У роботі представлені найважливіші функції сім’ї. Частина статті присвячена наведенню типології батьківських установок, включаючи правильні та неправильні. Описані також наслідки цих установок. Наведені результати опитування респондентів показали, що більшість батьків свої невдачі не переносять на дітей, однак нерідко трапляється, що дорослі виплескують нега-тивні емоції на своїх дітей, а це призводить до того, що діти стають жертвами насильства. Підкрес-лено мету родинного виховання: дитина повинна вміти піклуватися про себе в подальшому житті, що підтвердили 44 % респондентів. Наведені хибні погляди батьків про те, що жорстка дисципліна, накази та заборони, а також надмірні очікування батьків від своїх дітей стануть основою гарного виховання, однак такі засоби виховання призводять до негативних наслідків у розвитку дитини, до неправильного функціонування в навколишньому середовищі, а також можуть сприяти появі невротичних симптомів у житті дітей.
У заключній частині статті представлені методологічні припущення власного дослідження, у якій та-кож визначено мету та предмет дослідження; сформульовані та викладені дослідницькі проблеми. Для їх розв’язання були висунуті дослідницькі гіпотези. У наступній частині охарактеризовано зразок дослі-дження та детально проаналізовано отримані результати досліджень.
Ключові слова: батьківські положення; індивідуальність; розвиток дитини; сім’я.

References

• Kawula S., Brągiel, J., & Janke, A. W. (1998) Pedagogika rodziny. Obszary i panorama problematyki. Wydawnictwo Adam Marszałek (pol).

• Marshall, G. (Ed.) (2006). Słownik socjologii i nauk społecznych. Wydawnictwo Naukowe PWN (pol).

• Mądrzycki, T. (1977). Psychologiczne prawidłowości kształtowania się postaw. Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne (pol).

• Pielakowa, J. (1985). Jak im pomóc? IWZZ (pol).

• Piotrowski, P. (2003). Subkultury młodzieżowe. Aspekty psychospołeczne. Wydawnictwo Akademickie «Żak» (pol).

• Plopa, M. (2012). Psychologia rodziny: teoria i badania. Impuls (pol).

• Przetacznikowa, M., & Włodarski, Z. (1980). Psychologia wychowania. PWN (pol).

• Różnowska, A. (1998). Wybrane aspekty wychowania w rodzinie. Wydawnictwo Uczelniane Wyższej Szkoły Pedagogicznej (pol).

• Skarbek, W. W. (2003). Wybrane zagadnienia socjologii ogólnej i socjologii edukacji. Naukowe Wydawnictwo Piotrkowskie, Piotrków Trybunalski (pol).

• Szymczak, J. (2002). Definicje rodziny. Studia nad rodziną, 6/2 (11), 151–165 (pol).

• Wojcieszke, B. (2008). Postawy i ich zmiana. W J. Strelau (Ed.), Psychologia. Podręcznik akademicki. Tom 3. Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne (pol).

• Wosińska, W. (2004). Psychologia życia społecznego. Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne (pol).

• Ziemska, M. (1969). Postawy rodzicielskie. Wiedza Powszechna (pol).

• Ziemska, M. (1973). Postawy rodzicielskie. Wiedza Powszechna (pol).

• Ziemska, M. (1980). Rodzina i dziecko. Państwowe Wydawnictwo Naukowe (pol).

• Ziemska, M. (2009). Postawy rodzicielskie. Wiedza Powszechna (pol).

• Ziemska, M. (2012). Rodzina i dziecko. W P. Forma, Antynomie funkcji rodziny wielodzietnej. Pedagogika rodziny, 2/3, 62–72 (pol).

• Ziemska, M. (2003). Patologia rodziny. W P. Piotrowski (Ed.), Subkultury młodzieżowe. Aspekty psychospołeczne. Wydawnictwo Akademickie «Żak» (pol).

Текст статті (PDF)

Безпритульність є суспільним явищем, яке проявлене однаково як у Польщі, так і у всьому світі. Незва-жаючи на безперервний розвиток цивілізації, безпритульність не меншає, а тільки навпаки зростає. Піді-ймаючи тематику безпритульності, слід мати на увазі її складність та неможливість однозначного фор-мулювання. Не менш складним завданням є розкриття головної причини, яка допомогла б загальмувати розвиток такої серйозної суспільної проблеми.
У статті звернено увагу на суспільне явище безпритульності та безхатька не лише з позиції відсут-ності постійного місця проживання, але й зважено на індивідуальні особливості особистості безхатька, враховуючи такі питання, як-то: індивідуальність емоцій та особисті схильності, специфічне ставлення до самосприйняття, ставлення до сім’ї, ставлення до стабілізації життя, здатність вирішувати екзис-тенційні проблеми, специфіка культурної поведінки. У роботі вказано на соціальні причини безпритульності, такі як: окремі фактори, пов’язані із залежнос-тями, розладами особистості, інвалідністю, а також важкими захворюваннями, що вимагають дорогого лікування, соціальні фактори, що виникають внаслідок сімейних конфліктів, а також у сфері соціальної патології, інституційні фактори, що залишають заклади виховання або реабілітаційний центри, струк-турні фактори, пов’язані з безробіттям, бідністю та житловими проблемами. Автором статті висунуті власні припущення щодо збільшення відсотку освіченості серед безпри-тульних людей, якщо суспільство звертатиме увагу на безпритульних, допомагатиме у зменшенні без-притульності. Також наголошується на тому, що допомога безхатькам має бути пропонована у сферах: психологічної допомоги, яка може прояснити причини, що призвели особу до складної життєвої ситуації, у забезпеченні спеціалізованого соціального догляду, що дозволяє повернути людей, зачеплених безпри-тульністю до нормального функціонування в суспільстві, створення установ, які знаходитимуть для без-притульних зайнятість, робочі місця.
Ключові слова: бездомна особа; безпритульність; освіта; причини безпритульності; суспільне пи-тання.

References

• Browarczyk, Ł., Olech, P., & Stenka, R. (Eds.) (2014). Model. Gminy standard wychodzenia za bezdomności. Pomorskie Forum na Rzecz Wychodzenia z Bezdomności (pol).

• Danecki, J. (1998). Kwestie społeczne — istota, źródła, zarys diagnozy. W. A. Rajkiewicz (Ed.). Polityka społeczna (pol).

• Piekut-Brodzka, D. (2006). Bezdomność. Wydawnictwo Chrześcijańska Akademia Teologiczna (pol).

• Stankiewicz, L. (2002). Zrozumieć bezdomność. Wydawnictwo Uniwersytetu Warmińsko-Mazurskiego (pol).

• Wielka Encyklopedia PWN. (2001). T. 3, Wydawnictwo Naukowe PWN (pol).

Текст статті (PDF)

У статті розглянуто проблему практичного застосування системного підходу в процесі проведення соціально-педагогічної адаптації іноземних студентів. Дослідження поставленого питання виявило, що акультураційні заходи повинні складатися з трьох основних напрямків: психологічного, лінгвістичного та культурного, кожен з яких вимагає формування певного переліку компетенцій, що сприяють розвитку спроможності вибудовування ефективної взаємодії з представниками приймаючої країни. Ці компетенції, при об’єднанні під час практичної академічної або соціальної діяльності іноземного студента, перетворю-ються в компетентність, феномен, що включає в себе безліч компетенцій і спрямований на їх адекватне функціонування, що призводить до виникнення системи управління компетенціями, яку можна проаналі-зувати лише з використанням системного підходу. Крім того, названі напрями адаптаційної діяльності дозволили прийти до висновку, що вони також є системоутворюючими елементами підготовчого про-цесу, тобто системою соціально-педагогічного супроводу. Ґрунтуючись на результатах дослідження, що компетентність є системою управління компетенціями, а лінгвістична, культурна та психологічна підготовка являють собою систему адаптаційної підготовки, системний підхід визначено як «систему в системі», в якому система компетентності діє в системі акультураційної тріади: лінгвістика, культу-ра, психологія.
Виявлено, що система соціально-педагогічного супроводу має певну структуру, яка характеризується чотирма рівнями акультураційної адаптації, а саме: системи супроводу іноземного студента (перший рівень), психологічної, лінгвістичної та культурної адаптації іноземного студента (другий рівень), компе-тентності в певних напрямках практичної діяльності іноземного студента (третій рівень), компетен-цій, необхідних для формування компетентностей (четвертий рівень).
Ключові слова: адаптація; акультураційна тріада; іноземний студент; компетентність; система в системі; соціально-педагогічний супровід.

Література

• Батечко Н. Управління якістю в сфері вищої освіти: методологічний аспект. Освітологія. 2017. № 6. С. 156–162. https://doi.org/10.28925/2226-3012.2017.6.156162.

• Батечко Н., Лут М. Система менеджменту якості вищої освіти: методологічний аспект. Освітологія. 2018. № 7. С. 145–151. https://doi.org/10.28925/2226-3012.2018.7.145151.

• Березюк О. С. Системний підхід до формування полікультурної компетентності майбутніх фахівців у сучасному освітньому просторі. Професійна педагогічна освіта: системні дослідження. За ред. О. А. Дубасенюк. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2015. С. 193–209.

• Братко М. Становлення теорії управління освітою в США: сутнісні риси, персоналії, ідеї. Освітологія. 2015. № 4. С. 71–76.

• Братко М. Управління освітнім середовищем вищого навчального закладу: сутність поняття. Освітологія. 2014. № 3. С. 81–88.

• Волкова В. Н. Теория систем и системный анализ. Москва : Издательство Юрайт, 2012. 679 с.

• Гуменюк Т. Б., Корець М. С. Системний підхід як складова освітньої інноватики. Наука і освіта. 2014. № 7. С. 63–67.

• Дибкова Л. М. Системний підхід при проведенні оцінювання результатів навчальної діяльності сту-дентів ВНЗ. Збірник наукових праць. Педагогічні науки. 2014. № 122. С. 34–43.

• Дружененко Р. С. Роль педагогічного системного підходу в оформленні поняття «методична система на-вчання мови». Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. 2018. № 1. С. 17–23. https://doi.org/10/31494/2412-9208-2018-1-1-17-23.

• Журавський В. Системний підхід до навчання у процесі підвищення кваліфікації кадрів податкової служби: Збірник наукових праць УАДУ. За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князева. Київ : Вид-во УАДУ, 2000. № 2/IV. С. 341–346.

• Ильина Т. А. Структурно-системный подход к исследованию педагогических явлений. Результаты новых исследований в педагогике. Москва, 1977. С. 5–19.

• Ковальчук В. А. Системний підхід у дослідженні проблеми підготовки майбутніх учителів в умовах варіативності освітньо-виховних систем. Професійна педагогічна освіта: системні дослі-дження. За ред. О. А. Дубасенюк. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2015. С. 279–296.

• Ковальчук В. А. Становлення системного підходу дослідження педагогічних об’єктів та явищ. Дослідницький компонент у діяльності загальноосвітніх навчальних закладів та поза-шкільних закладів освіти: ретроспектива і перспектива : матеріали Всеукраїнської на-уково-практичної конференції, 21 листопада 2013 р. Київ : Інститут обдарованої дитини, 2013. С. 32–38.

• Мокляк В. Методологічні підходи дослідження автономії в університетах України (ХІХ – по-чаток ХХ століття). Педагогічні науки. 2018. № 71. С. 159–164. https://doi.org/10.5281/ zenodo.1256799.

• Самборська Н. М. Соціально-комунікативна компетентність майбутніх медичних працівників у контексті системного та компетентнісного підходів. Проблеми освіти. Київ : Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, 2015. № 85. С. 97–101.

• Сидорко В. В., Тверезовська Н. Т. Системний підхід як методологія реалізації міжпредметних зв’язків у навчальному процесі. Вісник Національного університету оборони України. 2014. № 1. С. 157–161.

• Сушик О., Сушик І. Академічна мобільність українських студентів в історичній ретроспективі: ви-токи, напрями, мотиви. Освітологія. 2019. № 8. С. 8–18.

• Філософський словник соціальних термінів. За ред. В. П. Андрущенко. Харків : «Р.И.Ф.», 2005. 672 с.

• Cowley P., Hyams-Ssekasi D. Motivation, induction, and challenge: Examining the initial phase of international students’ educational sojourn. Journal of International Students. 2018. № 8/1. P. 109–130. https:// doi.org/10.5281/zenodo.1101039.

• Hansen H. R., Shneyderman Y., McNamara G., Grace L. Assessing acculturative stress of international students at a U.S. community college. Journal of International Students. 2018. № 8/1. P. 215–232. https://doi.org/10.5281/zenodo.1134293.

• Jamaludin N. L., Lackland D. S. Destination motivation, cultural orientation, and adaptation: International Students’ destination-loyalty intention. Journal of International Students. 2018. № 8/1. P. 38–65. https://doi.org/10.5281/zenodo.1101030.

• Lee J., Negrelli K. Cultural Identification, Acculturation, and Academic Experience Abroad: A Case of a Joint Faculty-Led Short-Term Study Abroad Program. Journal of International Students. 2018. № 8/2. P. 1152–1072. https://doi.org/10.5281/zenodo.1250417.

• Mahmood H., Burke M. Analysis of acculturative stress and sociocultural adaptation among international students at a non-metropolitan university. Journal of International Students. 2018. № 8/1. P. 284– 307. https://doi.org/10.5281/zenodo.1134307.

• Marangell S., Arkoudis S., Baik C. Develpping a Host Culture for International Students: What Does It Take? Journal of International Students. 2018. № 8/3. P. 1440–1458.

• Martirosyan N., Bustamante R. Academic and social support services for international students: Current practices. Journal of International Students. 2019. № 9/1. P. 172–191. https://doi.org/10.32674/jis. v9i1.275.

• Nghia T. Motivations for studying abroad and immigration intentions: The case of Vietnamese students. Journal of International Students. 2019. № 9/3. P. 758–776. https://doi.org/10.32674/jis.v0i0.731.

• Ranson H. Mission Impossible: International Students as Key Players in Cross-Cultural Team Activities. Journal of International Students. 2018. № 8/3. P. 1355–1362.

• Rose-Redwood C., Rose-Redwood R. Fostering Successful Integration and Engagement Between Domestic and International Students on College and University Campuses. Journal of International Students. 2018. № 8/3. P. 1267–1273. https://doi.org/10.5281/zenodo.1254578.

• Takimoto Y. A. Making Interactions Between Domestic and International Students Meaningful. Journal of International Students. 2018. № 8/3. P. 1346–1354.

• Tozini K. Global perspectives on international student experiences in higher education: tensions and issues. Journal of International Students. 2020. №10/2. P. 549–552. https://doi.org/10.32674/jis. v10i2.1707.

• Tu H. English versus Native language on social media: International students’ cultural adaptation in the U.S. Journal of International Students. 2018. № 8/4. P. 1709–1721. https://doi.org/10.5281/ zenodo.1468074.

• Wang Y., Li T., Noltemeyer A., Wang A. Cross-cultural Adaptation of International College Students in the United States. Journal of International Students. 2018. № 8/2. P. 821–842. https://doi.org/10.5281/ zenodo.1250383.

• Wei L. «Educational Abroad» for international student advisors: What is the impact on their professional development? Journal of International Students. 2019. № 9/1. P. 306–319. https://doi.org/10.32674/ jis.v9i1.258.

• Wit H. Internationalization of higher education: The need for a more ethical and qualitative approach. Journal of International Students. 2020. № 10/1. P. 1–4. https://doi.org/10.32674/jis.v10i1.1893.

• Wolf D., Phung L. Studying in the United States: Language learning challenges, strategies, and support services. Journal of International Students. 2019. № 9/1. P. 211–224. https://doi.org/10.32674/jis. v9i1.273.

• Yan L., Pei S. «Home away from home»? How international students handle difficult and negative experiences in American Higher Education. Journal of International Students. 2018. № 8/1. P. 453–472. https:// doi.org/10.5281/zenodo.1134338.

Текст статті (PDF)

У запропонованій статті представлено аналіз професійних прагнень, їх рівнів та обумовленостей для молодих людей, які готують себе до дорослого життя, до вибору професій та їх представлення на ринку праці. Вказано на те, що іспит зрілості є важливим моментом у житті кожної молодої людини.
Він є своєрідною межею, по якій здобуті суспільні вміння і освітні надбання впливатимуть на пробуджен-ня і устаткування професійних прагнень, вони також дозволять у прийнятті свідомих рішень у вирішенні справ подальшої життєвої дороги. Освітня дорога починається вже з початкової школи і налічує в житті учня дванадцять років. Принципово зауважити, що за такого освітнього періоду і педагогічного впливу, можна очікувати, що учень знатиме свої сильні сторони, зацікавлення та професійні уподобання, прагнен-ня, а відтак бачитиме окреслення своєї майбутньої життєвої дороги, і знатиме, як її реалізувати.
Дослідження показало, що різні навчальні програми дали різні результати знань учнів, відповідно до цих показників зроблене порівняння впливу цих відмінностей на рівень професійних прагнень учнів, описано фактичний стан створеної ситуації. На початку статті представлено термінологію і визначення про-фесійних прагнень також їх рівні і обумовленості, що знаходять себе в різних навчальних програмах.
Підсумовані результати дослідження з навчання класів за різними програмами дало можливість ви-сунути пропозиції щодо подальших освітніх перспектив. Були зроблені висновки про те, що учні в класах зі здобуттям міжнародних атестатів краще зорієнтовані у своїх професійних прагненнях, у чому їм до-помагає відповідна навчальна програма. Учні цих класів продемонстрували суттєві зміни в самооцінці та мотивації до формування своїх професійних прагнень. Таких результатів могли б дійти і учні, що на-вчаються в класах на здобуття польських атестатів зрілості, якби їм була запропонована навчальна програма з актуалізацією на їх професійні вміння. Освітні програми для класів із польськими атестата-ми потребують змін до орієнтації молоді до їх професійних прагнень для планування подальшої освітньої та професійної дороги.
Ключові слова: інтернаціональний бакалаврат; навчальна програма; професійні прагнення.

References

• Bryzek, M. (2002). Aspiracje zawodowe młodzieży. W Z. Jasiński, & I. Mudrecka (Eds). Praca w systemie wychowawczym Ochotniczych Hufców Pracy. Antykwa (pol).

• Fraisse, P. (1960). Podręcznik ćwiczeń z psychologii eksperymentalnej. PWN (pol).

• Hilgard, E. R (1967). Wprowadzenie do psychologii. PWN (pol).

• Hołyst, B. (1991). Problemy młodego pokolenia. Studium z zakresu profilaktyki społecznej. Wydawnictwo Prawnicze (pol).

• Janowski, A. (1977). Aspiracje młodzieży szkół średnich. Wydawnictwo Prawnicze (pol).

• Kopaliński, W. (1994). Słownik wyrazów obcych i zwrotów obcojęzycznych. Wiedza Powszechna (pol).

• Kozielecki, J. (1977). Psychologiczna teoria decyzji. PWN (pol).

• Kozielecki, J. (1976). Koncepcje psychologiczne człowieka. PIN (pol).

• Kufel, R. K. (2006). Jagiellończyków biografie niepospolite. Wyd. Samizdat Zofii Łoś (pol).

• Kupczyk, J. (1978). Uwarunkowania aspiracji życiowych młodzieży w starszym wieku szkolnym. UAM (pol).

• Lewowicki, T. (1977). Indywidualizacja kształcenia. PWN (pol).

• Lewowicki, T. (1987). Aspiracje dzieci i młodzieży. PWN (pol).

• Łobocki, M. (1984). Metody badań pedagogicznych. PWN (pol).

• Łobocki, M. (2000). Metody i techniki badań pedagogicznych. Impuls (pol).

• Łoś, M. (1972). Aspiracje a środowisko. PWN (pol).

• Matura Międzynarodowa (IB Diploma Programme). Matura Miedzynarodowa. http://matura-ib.blogspot. com (pol).

• Misiewicz, H. (1983). Poczucie własnej wartości u młodzieży. IWZZ (pol).

• Niebrzydowski, L., (1976). O poznaniu i ocenie samego siebie. Nasza Księgarnia (pol).

• Nowak, S. (1970). Metodologia badan socjologicznych. PWN (pol).

• Okoń, W. (1995). Nowy słownik pedagogiczny. Żak (pol).

• Perspektywy. Perspektywy. http://www.perspektywy.pl/index.php?option=com_content&task=view&id=328 &Itemid=146 (pol).

• Pilch, T. (1995). Zasady badań pedagogicznych. Żak (pol).

• Pilch, T., & Bauman, T. (1998). Zasady badań pedagogicznych. Żak (pol).

• Pomykało, W. (1996). Encyklopedia Pedagogiczna. Fundacja Innowacja (pol).

• Sikorski, W. (1997). Korekcja zawyżonych aspiracji edukacyjno-zawodowych młodzieży. Psychologia Wychowawcza, 4 (pol).

• Sillamy, N. (1995). Słownik psychologii. Książnica (pol).

• Skorny, Z. (1980). Aspiracje młodzieży oraz kierujące nimi prawidłowości. Ossolineum (pol).

• Skorny, Z. (1993). Aspiracje. W Encyklopedia pedagogiczna. Fundacja Innowacja (pol).

• Sokołowska, A. (1967). Stosunek młodzieży do jej perspektyw życiowych. PWN (pol).

• Sokołowska, J. (1984). Geneza i konsekwencje rozbieżności między celami życzeniowymi a realistycznymi w sytuacji zadaniowej. Ossolineum (pol).

• System edukacji w polsce w skrócie (2015). Polskie Biuro Eurydice. 16 s. Eurydice. http://eurydice.org.pl/ wp-content/uploads/2016/01/BRIEF_PL_FINAL2015.pdf (pol).

• Szefer-Timoszenko, J. (1981). Aspiracje w życiu człowieka. UŚ (pol).

• Szewczuk, W. (Ed.). (1979). Słownik psychologiczny. Wiedza Powszechna (pol).

• Tyszkowa, M. (1972). Problemy psychologiczne odporności dzieci i młodzieży. Nasza Księgarnia (pol).

• Wielka encyklopedia powszechna (1962). PWN (pol).

• Włodarski, Z. (1977). Uczenie się w zależności od cech indywidualnych człowieka. W W. Budoholska, & Z. Włodarski (Eds.). Psychologia uczenia się. PWN (pol).

• Zandecki, A. (2000). Wykształcenie a jakość życia: dynamika orientacji młodzieży szkół średnich. Wychowanie na co Dzień, 7/8 (pol).

Текст статті (PDF)

У запропонованій статті автори представляють результати досліджень, які стосуються викорис-тання ресурсів інформаційних технологій, що були проведені у двох плоцьких дошкільних закладах.
Підкреслено важливість впровадження шляхів використання різних засобів сучасних інформаційних технологій на уроках, які здаються необмеженими. У дошкільній освіті, як і в інших галузях освіти, новітні засоби використання ресурсів інформаційних технологій виявляються дуже корисними і справляють по-зитивне ставлення дитини, що підвищує ефективність дидактичних та виховних взаємодій у виховному процесі. Використання сучасних технологій — це спроба досягти освітньої реформи. Це також можли-вість представити дітям привабливі заняття, які пришвидшують і сприяють набуттю дитиною різних навичок.
Закцентовано увагу на тому, що постійне користування комп’ютером дітьми може призвести до за-лежності, що надалі призведе до агресії, стомлення, приведення в стан розчарування, невисипання, а та-кож втрати здоров’я, як-то, погіршення зору, виразних вад хребта, повноти, що спричиняється браком руху. Такі результати представлені численними розробками.
Метої статті постало завдання знайти «золотий ресурс» — відповідні способи, методи, форми вве-дення інформаційних технологій до дидактичного процесу від початку навчання, від наймолодших років.
У статті представлено спробу окреслити проблеми, пов’язані із введенням використання ІКТ, та поін-формувати про них.
Дані, отримані в результаті дослідження, висвітлюють ще одне питання: лише облаштування дер-жавних садочків не покращить якість роботи вчителів. Багато освітян досі уникають сучасних техно-логій (враховуючи їх вік, відсутність навичок експлуатації сучасного обладнання, вірування тощо). Молоді вчителі, охочі до роботи на основі сучасних технологій, вони набагато відкритіші до такої роботи. Тому місту важливо розглянути можливість запровадження курсів підготовки вчителів для освоєння всіх нови-нок. Розуміння досвідчених педагогів про необхідність змін.
Ключові слова: дитячі садки в Плоцьку; ІКТ (інформаційні комп’ютерні технології) у дитячих садках.

References

• Izebska, J. (Ed.). (2008). Media elektroniczne w życiu dziecka w kontekście wartości wychowawczych oraz zagrożeń. Wydawnictwo Trans Humana (pol).

• Pilch, T., & Bauman, T. (2018). Zasady badań pedagogicznych. Wyd. Akademickie Żak (pol).

• Tanaś, M., & Galancik, S. (Eds.). (2015). Cyfrowa przestrzeń kształcenia. Cyberprzestrzeń. Człowiek. Edukacja. Tom 1. Oficyna Wydawnicza Impuls (pol).

Текст статті (PDF)