Сторінка 2 з 24

Максим Гальченко
ORCID iD 0000-0002-8151-530X
кандидат філософських наук, директор, Інститут обдарованої дитини НАПН України, вул. Січових Стрільців, 52-д, 04053 Київ, Україна, Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

DOI:10.28925/2226-3012.2018.7.814 
https://doi.org/10.28925/2226-3012.2018.7.814 

ІДЕЯ СВОБОДИ В ОСВІТІ: МИСЛЕННЯ, НАВЧАННЯ, ЦІННІСНИЙ ВИБІР
В статті досліджується проблема свободи й автономності особистості в умовах навчання і виховання. В контексті свободи вирішується проблема формування і розвитку людини, яка повинна стати автором свого життя. Свобода проявляється не лише в актах морального і ціннісного вибору, а у всіх процесах діяльності, включаючи діяльність мислення. Свобода мислення передбачає відповідальність індивідів за те, що вони думають, оскільки думка з часом набуває предметності. Цей процес вимагає контролю, який здійснюється за рахунок критичної рефлексії мислення. Вона, в свою чергу, породжує інтелектуальну свободу, яка постає важливою частиною впливу на уявлення і переконання індивіда. Особиста автономність розуміється як здатність робити усвідомлений вибір. Автор аналізує проблему нормативності, важливої для рефлексивної діяльності і формування ідентичності. Свобода знаходить свій найбільш повний вираз там і тоді, коли людина думає і діє в гармонії з раціональною необхідністю, яка орієнтує насамперед на позитивні цінності. Для цього потрібне звільнення творчої думки, діяльність якої не позбавляє від обумовленості нормами і правилами. Розумною людиною є та, котра знає, як мислити і діяти в різних ситуаціях соціального життя і здійснення вибору. Людина вільна лише в тій мірі, в якій адекватно реагує на раціональні вимоги: чим більше розуміє те, що повинна думати і робити, тим більша її свобода. Навчання автономності передбачає раціональну організацію освітньої системи. На неї покладається зобов’язання надання індивідам ресурсів для здійснення вільного вибору з позицій усвідомленої необхідності і визначення перспектив подальшого життя, принципів та ідей соціального розвитку.
Ключові слова: мислення; норма; освіта; особистість; розум; свобода; соціальний конструкціонізм.

Література
Бекхёрст Д. Формирование разума. Москва : «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2014. 169 c.
Кант И. Критика чистого разума. Москва : Эксмо, 2006. 736 с. Михайлов Р. Т. Самоопределение культуры. Москва : Индрик, 2003. 273 с.
Korsgaard C. Realism and constructivism in twentieth century moral philosophy. The Constitution of Agency. Oxford : Oxford University Press, 2008. P. 308–326. doi:10.1093/acprof:oso/9780199552733.001.0001
Macintyre A. After Virtue. London : Duckworth, 1981. 285 p.
Mc Dowell J. Responses. On mind and world. London : Routledge, 2002. P. 269–305.
Moran R. Authority and Estrangement: An Essay on Self-Knowledge. Princeton, NJ; Princeton University Press, 2001. 256 p.
Owens D. Reason Without Freedom: The Problem of Epistemic Normativity. London : Routledge, 2000. 208 p.
Rodl S. Self-Consciousness. Cambridge, MA, Harvard University Press, 2007. 222 p.
Standish P. The Ends of Education. A Companion to the Philosophy of Education. Oxford, UK : Wiley-Blackwell, 2003. P. 221–231. doi:10.1002/9780470996454
White J. Education and the Good Life. London : Kogan Page, 1990. 190 p.

Повний текст: PDF (укр.)